5 незвіданих місць Вінниці

Подорож у Вінницю то, друзі, ніби побувати у маленькій Празі. Вулички вузенькі, затишні із ароматом шоколаду, з бризом Південного Бугу та з привітним вінницьким народом. Дивно, та атмосфера у цьому місті завжди спокійна і приємна. І якщо фонтаном та вінницькою вежею уже не здивувати, то до вашої уваги 5 незвіданих туристами місць Вінниці.

1. Музей «Автомотовелофоторадіо»

Якщо десь й існує машина часу, то одна з таких – музей ретро-техніки «Автомотовелофототелерадіо» у Вінниці, експонати якого влаштують тобі подорож у різні епохи, та що там епохи, здається, у інші світи.Вінницький колекціонер Олексій Стрембіцький так хотів одних занурити у ностальгію, іншим відкрити очі на історію, що у 2013 році не витримав та й відкрив цей музей зі своєю колекцією, яку збирав близько 35 років.
Ох, скільки ж там всіляких цікавих речей: раритетні автомобілі, мотоцикли, велосипеди, патефони, телевізори, фотоапарати, радіоприймачі, іграшки та модельки та ще багато того, що притягує увагу й, ніби розказує якусь свою, давню історію.Сюди варто приїхати хоча б на музично-розважальне шоу, яке влаштовують власники музею, просто так, серед екскурсії.
Тож, для когось малого – це місце, як незвіданий світ старечих речей, які бачив лише у фільмах, а для когось – то є хвилі ностальгії, на яких із задоволенням можна сьорфити хоч три години поспіль.

Адреса: вулиця Соборна, 1
Телефон: +38 067 490 7939

2. Бункер Ворошилова

Бункер на схилах Південного Бугу у Вінниці притягує пройдисвітів своєю засекреченістю і таємничістю. «Бункер Ворошилова» – то був командний пункт 3-го Летичівського укріпрайону, який ще називають «Південний Буг». Створювали бункер протягом 1931-1937 років. Виточували його для прикриття напрямку на Вінницю, а всім казали, що то буде військовий санаторій (але зараз майже так і є).
Прямо у гранітній скелі було прорубано 28 підземних приміщень: від лазні до дизель-генераторної з системою вентиляції (яка до сих пір збереглась). Назвали бункер на честь Ворошилова, але, власне, чи був тут нарком оборони – загадка.
Історія веде так, що під час Другої Світової війни бункер у скелі став командним пунктом Південного фронту. Під час німецької окупації у цьому потаємному місці на березі ріки розташовувалася ставка фельдмаршала Вільгельма Кейтеля, начальника штабу Верховного головнокомандування Вермахту. Потім, після війни, ще до 1980-х років військові користувались бункером а, згодом, покинули.
Нова історія цього місця почалась у 2003 році, коли комплекс підземних споруд перейшов у власність УПЦ МП і в ньому заснували Свято-Троїцький скельний храм.
Тепер, за дозволом діючого там священика, можна потрапити у храм на березі стрімкого Південного Бугу, у місце де, скоріше за все, стільки всього відбувалось, що не вкладеться у голову.

Адреса: вул. Князів Коріатовичів, 185

3. Вінницькі Мури

Прогулюючись вулицями Соборна, Осипенко та Володарського можна, от так ненароком, доторкнутись рукою історії, а саме стін старого Вінницького Муру.
Ці оборонні споруди єзуїтського монастиря були зведені у центрі міста у далеких 1610-1624 роках монахами-єзуїтами. На той час, мури виконували роль феодального замку. До комплексу входить домініканський костел (який пізніше став Преображенським собором), конвіт та колегіум. Зараз у колегіумі розташований обласний архів,  а в колишньому корпусі келій демонструється історія Поділля у Краєзнавчому музеї міста.
Насправді, це місце повниться історіями та легендами, про те, усі мріють про реставрацію Муру, аби зовсім не розпався на піщинки. Також, поговорюють про загадкові підземні тунелі, які теж можуть хоч і мовчазно, але розказати багато цікавого про бувальщину міста та людей. Найкраще збереглись фрагменти стін фортеці з кутовою баштою.

 Адреса: вул. Мури, 12

4. Костел Пресвятої Діви Марії Ангельської

Величний та красивий, акуратний та мінімалістичний храм було збудовано у Вінниці для ордену Капуцинів за часів старости Людовика Калиновського. Стиль тосканського бароко надає цьому місцю особливого шарму та атмосфери. У XIX столітті костел було закрито царською владою та переобладнано у казарми, проте храм діяв у якості парафіяльного. У часи комуністичного режиму підвали монастиря перетворили на бомбосховища, зараз, як раз цими підземеллями проводять екскурсії.
За часів незалежної України почалося відновлення монастирських приміщень. Розказують, що у храмі якась особлива атмосфера свободи та спокою. Архітектура споруди, ніби говорить про аскетичність життя ордену Капуцинів. Біля костелу вас зустрічатиме пам'ятник Папі Римському Іоанну Павлу II.
У храмі є діючий орган і тут проводять фестивалі та концерти органної музики. Зараз, костел Пресвятої Діви Марії Ангельської знову являється храмом католицького ордену Братів менших капуцинів.

Адреса: вулиця Соборна, 12

5. Садиба Кумбари

Кам'яні «Потьомкінські сходи» у Вінниці ведуть від маєтку одеського купця грецького походження Олександра Кумбарі до стрімких вод Південного Бугу (то на його честь і назвали будинок та парк, що поряд). Садибу у стилі модерн звели у 1913 році за проектом архітектора Григорія Артинова. Тоді, при будівництві саме цього будинку вперше на Вінничині використали технологію бетонної заливки. Хочеться вірити, що ця історія про любов та почуття, бо Кумбарі будував маєток на березі ріки для своєї дружини – Софії.
Сквер довкола садиби, у царські часи, старанно доглядали, там були затишні альтанки. А кам'яними сходами народ прогулювався до острова «Спорт» (але у 1920-х роках, як збудували Сабарівську ГЕС, той острівок своїми водами обійняв Південний Буг).
У радянські часи садибу переобладнали у медичну установу, а пізніше будинок здавався сільськогосподарській спільноті. Зараз, місцеві прогулюються околицями та кам’яними сходами спускаються до річки.

Адреса: вул. М. Оводова, 1

Приїжджайте у Вінницю де феєричні фонтани, старовинні садиби, нетипові музеї, старечі вежі, храми, пейзажні парки та історичні садиби багатіїв. Одним словом, Вінниця станеться для вас теплим спогадом у будь-яку пору року.