Така різноманітна Південна Корея
Південна Корея – унікальна країна, де поєднуються сучасні високотехнологічні зручності із старовинними палацами, що ретельно оберігаються державою.
Її пам’ятки – це старовинні будівлі, вражаюча природа та яскраві великі мегаполіси. На що звернути увагу в Південній Кореї, якщо ви потрапили туди вперше? Наша співробітниця розповість про найцікавіші місця та традиції цієї колоритної азіатської країни.
Доброго дня, Ірино! Розкажіть, чому для вашої подорожі ви обрали саме Корею?
Мене завжди цікавили унікальні країни, які відрізняються своїм сприйняттям світу. Також, цьогоріч, там проводили Зимові Олімпійські ігри, а моя подруга саме працює у МОК (Міжнародному Олімпійському Комітеті), тому маршрут було визначено швидко. Я потрапила не лише на Олімпійські ігри, тобто на їх відкриття, а ще й на завершення – передачу факелу іншій країні (наступною буде Китай).
Які ваші враження від країни? Мешканці Південної Кореї доброзичливі?
У моєму розумінні доброзичливість залежить від того, як люди спроможні спілкуватися твоєю мовою. Тобто більшість вважає, що росіяни не доброзичливі за кордоном. Коли є мовні перепони, люди почувають себе скуто. І в росіян завжди це видно. Але ж є ще міміка та жести – це теж дуже важливо, наприклад, для Південних країн.
У Кореї – так, люди доброзичливі. Більшість розмовляє англійською, у всіх провінціях можна знайти співрозмовників, що радо з тобою будуть спілкуватися міжнародною мовою. Але й такі, котрим важко. Був випадок, коли ми шукали банк. Підійшли й спитали у місцевих, що нам потрібен такий-то банк. Вони написали корейською назву банку і дали як орієнтир. І нам дійсно довелося ходити з цим папірцем та шукати схожі нариси, тому як англійською майже нічого не дублюється. За винятком Сеулу, звісно.
Мешканці Кореї залишили враження доброзичливих, турботливих але й з тим ярих поціновувачів своїх традицій та культури. І як то кажуть – «у чужий черевик ноги не саджай», це потрібно приймати або туди краще не їхати.
Країна цікава ще тим, що розвинене усе те, чого в країнах Європи ще немає. Наприклад, швидкісні потяги, електромобілі, таксі без водія. Особливо мені сподобалась система «обміну». В нас, наприклад, купуєш картку, проходиш через турнікет, а після подорожі викидаєш. А в них цю карту можна обміняти на дріб’язок. Тобто відбувається циркуляція. Теж саме роблять й зі сміттям. Його ретельно сортують, перероблять, та віддають на повторне виробництво.
За час подорожі, які міста встигли відвідати?
Ми побували у Сеулі, Нангване, а також у Пхенчхані, де проводились Олімпійські ігри.
Є у кожного міста якась особлива риса, якою воно відрізняється серед інших?
Так, мабуть, ці три міста кардинально різняться. Наприклад, Пхенчхана – це провінція Кореї, яка колись входила до списку найбідніших міст. Влада вирішила організувати там Олімпійські ігри та завдяки цьому трохи підняти економіку. У ході підготовки було збудовано Олімпійське поселення. Звісно, зараз усі квартири у місті вже продані. Тут своя атмосфера, тому що кожного разу з’являється щось нове, незвичне та інноваційне.
Сеул – це найбільший монстр, гігант. Цікаво було побачити імператорський палац. А те, де він знаходиться – найцікавіше. Поруч – великі висотні будівлі, авеню, галасливі натовпи. Якщо порівнювати з нашим центром, то в нас на фоні Кремля історично, приземлені будівлі, а далі, до спальних районів – сучасні будови. Тут поруч з палацом вже інновації. Це потрібно бачити в живу.
Сеул – він інший, абсолютно зрозумілий, в ньому неможливо заблукати. Це трохи інший рівень, поки що не зрозумілий для нашого сприйняття. Тут і машини, і автомати, і роботи, які спілкуються та допомагають людям. Наприклад, у метро роботи видають жетони, картки.
І третє місто – це маленьке, провінційне містечко Нангване. Ми обрали тур – подорож до буддистського храму. Там нам вдалося відпочити душею та осягнути культуру буддизму. Ціль поїздки була у тому, щоб перейняти життя, побут та культуру. Цікавий досвід. Хоч ми й тільки наслідували дії та поведінку інших. У Нангване дуже гарна природа: навколо – зелені насадження, водоспади, дерева, що зростають на скелях, і звісно ж, архітектура – храми, що збудовані над печерами, в котрих скляна підлога і у процесі медитації видно, як живе своїм життям вода. Відбувається якесь переосмислення.
Яке місто вразило більш за все?
Ми усі прагнемо розвитку та технічного прогресу, тому безсумнівно Сеул. Своїми розв’язками, транспортом, готелями і навіть маленькими дрібницями. Мені, наприклад, сподобалось що в них усе автоматизовано (навіть громадські зручності), повсюди працює безкоштовний інтернет. У готельних вбиральнях – прорезинена підставка для смартфону, щоб той випадково не впав.
Вразило, ще й те, що у Кореї «туалетна тема» постійно обігрується. У Сеулі є відомий «парк туалетів» і місцеві дуже полюблять цей парк. Є «туалетне» кафе, де усю їжі приносять у маленьких унітазах. Замовив капучіно, а тобі його принесли не в чашці, а в ємкості схожій на унітаз. Ми замовили грибний суп… Специфічне задоволення, звісно. Як до цього відноситися? Для корейців це просто, буденно.
Ще були в дуже популярному закладі, куди стояла велика черга. Зветься воно «Poop cake». Фірмова страва – шоколадне тістечко (як на мене більше схоже на шоколадний млин), із шоколадною начинкою, полите шоколадом. Я, чесно кажучи, вся забруднилась, доки його їла, тому що дуже не зручно. Але ці незручності не заважають популярності закладу.
Додати до звичних посиденьок за чашкою кави щось особливе завжди допоможуть антистресові кафе. Ми були у трьох таких. Перше – це собаче кафе. Сутність таких кафе ось у чому: приходиш, замовляєш напій, гостинець собаці та можеш грати з будь-якою з них, а можеш з усіма одразу. За бажанням, можеш узяти маленьку собачку собі на коліна, сидіти та гладити її.
Друге та третє – це кафе з сурикатами та кафе з кенгуру. При тому що я не боялась кенгуру, сурикати викликали в мене побоювання. Не знаю чому. Справа в тому, що сурикати дуже швидкі. Коли тільки заходиш до кафе, адміністратори просять знімати з себе усі аксесуари: сережки, кільця, шпильки. Краще навіть кишені вивернути, щоб там випадково не було якого-небудь папірця. Сурикати дуже цікаві, можуть своїми кігтями що небудь порвати. Що до кенгуру – в них дуже великі кігті та сильні хвости. Якщо випадково злякаєте їх, можете отримати серйозну травму.
Як ви спілкувались з місцевими жителями? Знаєте корейську, чи англійською? Як взагалі місцеві реагують на європейську зовнішність?
Добре, що до нас не підходили з проханням сфотографуватися. Хоч таке іноді бувало в інших країнах. А взагалі на нас нормально реагували, без фанатизму. Але якщо говорити про Сеул, то дуже видно що 80% населення робили пластичні операції. Найпопулярніші – пластика носу та очей. Усі корейці користуються вибілюючими засобами через певні еталони краси. До речі,
косметика у Кореї – бомбічна. В них чудові засоби за доглядом обличчя, велика кількість кремів для відбілювання шкіри, білосніжні пудри й інше. Саме тому, на європейських туристів досить спокійно реагують, тому що всі вже звикли. У більшості розріз очей вже схожий на європейський, більше немає такої суттєвої різниці.
З англійською проблем немає. Всі вивчають, непогано говорять. Особливо, молоде покоління.
А як справи з гастрономією? Куштували місцеві делікатеси?
Частину з цього вже розповіла, але якщо брати традиційні, національні страви, то хочу почати з Кимчи. Кимча – це капуста, маринована в гострих національних спеціях. Різновидів одного рецепту цієї капусти дуже багато.
Також, звісно, це рис, бульйони, місцеві овочі та різноманіття грибів. Але це не ті гриби, до яких ми звикли. Вони довгі, на великій ніжці. На смак, чесно, специфічні. Думаю, не кожен зважиться спробувати.
Щодо екзотики – собачого м’яса, то в Кореї намагаються від цього відходити. Більшість туристів може вважати, що вони їдять звичайних собак. Безсумнівно, це не так. Собаки певної породи, спеціально зрощені. Але як би то не було, це вважається неправильним та диким, тому корейці й самі собак не їдять.
Корейці полюблять щось смажене у фритюрі. Наприклад, спрінг-рол. Їх замовляють та готують самостійно. Спрінг-роли готуються наступним чином: тонкий рисовий коржик змочують у теплій воді на декілька секунд, щоб той був досить м’яким. Дістають та розкладають м’який коржик на тарілці. Потім варять та обсмажують овочі та м’ясо (на свій смак) у завчасно підготованому посуді. Коли все вже готове, на краєчок коржика кладуть овочі та м’ясо, акуратно згортають та занурюють у кисло-солодкий соус. Спочатку ми думали, що це звичайних hot-pot* (традиційна китайська страва), але у процесі приготування зрозуміли, що це ближче до традиційної «корейської теми».
Ще, звісно ж, вразило те, що більшість страв готується прямо на очах, у твоїй присутності. Наприклад, приходиш до ресторану перекусити, замовляєш овочі, гриби та м’ясо (овочі у розумінні корейців – це найчастіше, просто салат, а не помідори та огірки до яких ми звикли). До твого столика приносять щось схоже на піч, на якій змішують усі інгредієнти та смажать усе це поруч із тобою. Звісно, виходячи з такого місця, увесь одяг віддає їжею, але з іншого боку – спостерігати за процесом приготування дуже цікаво.
І на кінець про їжу. У Кореї, здається, всі полюблять каву. У кожному місті дуже велика кількість кав’ярень Starbucks. У якийсь момент, мені навіть здалося, що їх у декілька разів більше ніж у США. Але для любителів відокремленого відпочинку є невеликі кафе, зроблені з любов’ю, по типу домашніх ресторанчиків.
Розкажіть трохи про ціни. На скільки дороге життя у Кореї для мандрівників?
Досить дороге. Корея – це все-таки розвинена країна, тому дешево й бути не може. Знову таки, дивлячись з чім порівнювати. Іноді нам здається що туди де ми їдемо повинно бути дешевше, ніж у рідному місті. Наприклад, чашка кави у Кореї обійдеться у 6 доларів.
Оцінити в цілому бюджет я не зможу, тому як більшу частину часу я жила у подруги. У готелі ми зупинялися тільки у Сеулі. В нас не було бажання жити у хостелі або у чомусь подібному. Ми хотіли жити в гарних номерах 4* готелю, у центрі міста, і не в районі Gangnam Style, про відомість якого ми знаємо (там навіть встановлено пам’ятник співаку й автору пісень PSY – схрещені руки, під стиль руху в танці). Ми ні в чому собі не відмовляли, ходили куди хотіли, користувалися й міським транспортом, й таксі, привезли багато сувенірів та косметики. На 12 днів вийшло 1,5 тисячі доларів. Але це без перельоту та проживання.
Якщо говорити в цілому, які, на вашу думку, найпопулярніші маршрути для туристів у Кореї?
Думаю, поки що тільки Сеул та його пам’ятки. Наприклад, Сеульська вежа та Імператорський палац. Але огляд вежі я не рекомендую: коли ми піднялися на неї, розглядіти хоч щось нам не вдалося через туман, а білет коштує не малих грошей.
Вражаюче видовище – прогулятися територією імператорського палацу. Далі – піти у глиб міста, вуличками, де до цього дня живуть місцеві довгожителі. У цих районах можна зустріти майже на кожній вулиці таблички «Будь ласка, говоріть тихіше». Потім знайти яку-небудь місцеву кав’ярню та замовити собі чай з кимчи…
Ви віддаєте перевагу подорожам наодинці або в парі? І чому?
В парі, тому що це завжди дешевше. Усе розділяється на двох, на трьох. Теж таксі у даній ситуації може обійтись дешевше, ніж метро або проїзд у автобусі. Та ж ситуація і з орендою машини.
Й основне – це проживання. Якщо ми не беремо хостел, де можна сплатити тільки за койко-місце, тоді у готель, зазвичай, додають лише 10-15% до вартості номера за проживання у двох.
Куди збираєтесь вирушити наступного разу? Чи маєте вже плани?
Мені завжди були цікаві напрямки, до яких рідко добираються туристи. Далеко, дорого, та небезпечно. Тому на даний момент мене приваблюють декілька напрямків: це Австралія та Нова Зеландія. А в цілому, добре подорожувати туди, де ви маєте друзів, знайомих, тому що тільки вони покажуть такі місця, куди турист самостійно не піде. Я ніколи не піду в ті місяця, що рекомендує Tripadviser, тому що це туристичне дозвілля. Потрібно йти з місцевими. Вони покажуть, розкажуть, дадуть пораду. Зараз в Австралії та Новій Зеландії в мене є знайомі, тому, думаю, потрібно прямувати туди.
Дякуємо, Ірино, за вашу цікаву розповідь. Сподіваємося, що ті, хто ще сумнівався, чи варто їхати до Кореї, знайдуть декілька причин, щоб відвідати цю напрочуд дивовижну та прогресивну країну.