Парк «Софіївка»
Унікальна природа, заворожуючі краєвиди та свіже повітря — запорука гарної відпустки! Ні дня без емоцій, вирушайте до Умані вже цього літа!
У місті Умань, недалеко від селища Маньківка, розташовується парк незвичайної краси, в народі іменований Софіївка. Історія його створення пов'язана з історією кохання між першою красунею Європи, «Уманською Анжелікою» на ім'я Софія, і польським графом Станіславом Потоцьким.
Коли вони познайомилися, обидва вже були невільні. За спиною у Софії було нелегке життя, що перетворило маленьку дівчинку, яку мати продала на грецькому базарі, в майстерну інтриганку. На той час вона вже була не лише дружиною графа Юзефа Вітте, але і коханкою головнокомандувача російської армії Григорія Потьомкіна.
Зі Станіславом Потоцьким відома красуня зустрілася не випадково. Її завданням було звабити графа, головного борця за польську конституцію, і змусити його підписати акт конфедерації — іншими словами, відмовитися від єдності і свободи своєї країни. Треба відзначити, їй це вдалося. Однак, погубивши свою батьківщину і повністю втративши повагу своїх співвітчизників, граф отримав жінку, що стала останнiм, найсильнішим коханням його життя. Через деякий час після фатального знайомства закоханим вдалося розірвати попередні подружні узи, і Софія стала графинею Потоцькою. І щоб догодити дружині, яка сумувала за прекрасними садами Європи, Станіслав наказав влаштувати у своєму маєтку розкішний парк — справжній витвір мистецтва, присвячений Софії. Архітектори, слідуючи смаку графині, оформили Софіївку в класичному стилі, ґрунтуючись на знаменитих гомерівських «Іліаді» і «Одіссеї».
Символи античної міфології донині зустрічають гостей вже біля головних воріт, прикрашених вінцем Вести — давньоримської богині домашнього вогнища. Це місце користується особливою популярністю у молодят, адже кажуть, що сама богиня благословляє пару, що пройшла через браму. Увійшовши в парк, відвідувачі одразу опиняються на головній алеї, яка завершується величним павільйоном Флори. У XIX столітті тут розташовувався південний вхід. Кажуть, через нього Софія мріяла в'їхати в Софіївку на білому коні по засипаній снігом дорозі. Однак природа далеко не завжди потурає людським примхам, і до відкриття парку сніг вже зійшов. Тоді граф Потоцький наказав засипати дорогу перед павільйоном товстим шаром солі, яка в той час була на вагу золота. Відразу за павільйоном Флори розташовується величезний ставок з нескромною назвою Іонічне море, в центрі якого лежить, згорнувшись на камені, величезна змія. Це знаменитий фонтан «Змія», перший фонтан Софіївки.
Навпроти нього видно величезні брили острова Ітака – дім хитромудрого Одіссея, куди йому вдалося повернутись після 10 років мандрів. Саме там довгі роки чекала його кохана дружина Пенелопа, відмовляючи численним шанувальникам, які просили її руки. Цей острів символізує подружню вірність, якої граф Потоцький, на жаль, так і не домігся від Софії. Поруч з Ітакою видніються обриси Левкадської скелі. За легендою, давньогрецька поетеса Сапфо кинулася з неї в море через нерозділене кохання до юнака Фаону.
Тут же знаходиться і Камінь смерті: за задумом Потоцького, камінь повинен був знаходитися на самій вершині скелі, але під час його встановлення трапилася трагедія – втомлені селяни не змогли утримати його, і величезна брила покотилася вниз, задавивши нещасних. Пройшовши трохи далі і обігнувши Нижній став, можна потрапити на площу Зборів — центральну композицію парку, звідки відкривається чудовий вид на Долину титанів і головний водоспад. Праворуч від нього знаходяться важкі палі Гротастраху і сумнівів. Грот розташований під величезною брилою граніту, яка загрозливо нависає над печерою — здається, вона може впасти в будь-яку хвилину. Однак це всього лише ілюзія — грот витримав вже не один землетрус.
З іншого боку печери розташовується символічна статуя Амура, що ламає свій лук. Що ж так розлютило маленького бешкетника? Може, підступність власної матері, яка намагалася погубити його кохану дружину Психею? Міф свідчить, що одного разу, ображений непослухом дівчини, Амур покинув її. У відчаї, Психея звернулася до Афродіти з проханням про допомогу. Але богиня давно не злюбила Психею за неземну красу і бажала лише позбутися суперниці. І вона б домоглася свого, якби не повернувся Амур, не врятував свою дружину, і не забрав її на Олімп.
Залишивши позаду цю історію, пройдемо далі в Темпейську долину — долину смутку й печалі. Напевно, це єдине місце в парку, яке не було призначене Софії. Скорботний куточок був побудований в пам'ять про першу дружину Потоцького — Гертрудi Комарівськiй. Граф зустрів дівчину в молодості, коли їм обом ще не було двадцяти. Цілком віддавшись першому коханню, Станіслав одружився на Гертруді всупереч волі батьків, адже дівчина була із збіднілих дворян. Незадоволений свавіллям сина батько Потоцького наказав убити Гертруду, яка на той час вже носила під серцем дитину. Вночі 13 лютого 1771 дівчина була викрадена, і через кілька днів її знайшли мертвою. Саме ця трагедія знайшла своє відображення тут, у відокремленому тінистому куточку парку з колоною печалі і каменем, який нагадує лежачого лева — символічним надгробком нещасної Гертруди.
Недалеко від нього співає свою сумну пісню каскад Три сльози, присвячений передчасно втраченим дітям графа. Далі, за цим сумним місцем розташовуються Єлисейські поля — найефектніша частина парку. Згідно грецької міфології, сюди після смерті потрапляли душі великих героїв. Пройшовши по Критському лабіринту, аналогу житла легендарного мінотавра, і минувши Чортів міст, присвячений героїчному переходу друга Потоцьких — Суворова через Альпи, потрапляємо в Грот Каліпсо. У народі він більш відомий як Левиний грот, через шум падаючої води, що нагадує гарчання лева. Тут збереглося послання самого графа Потоцького: «Хто нещасливий, той нехай зайде і стане щасливим, а хто щасливий, нехай стане ще щасливішим».
Кажуть, якщо доторкнутися до напису і три рази обійти навколо великого каменя посеред печери, то здійсняться всі заповітні бажання. Подорож по Софіївці закінчується біля тераси троянд, оформленої у вигляді амфітеатру. Звідси відкривається приголомшлива панорама всього парку — місця, де мистецтво і природа злилися воєдино, щоб стати вічним пам'ятником красивого, сильного, але фатального кохання.