img

Океан, вино та устриці

Франція різна, багатогранна і дуже смачна. У кожному її куточку можна знайти те, що сподобається саме вам. Звичайно, якщо шукати берети і жаб'ячі лапки можна трошки засмутитися, все залежить від точки зору, та того, що ви очікуєте від неї, тож, якщо насолоджуватися смачною випічкою, вином та устрицями, у Францію можна закохатися назавжди.

Бордо

Моя подруга живе в Бордо, тому, звідки починати подорож по Франції питаннь не виникало. Після прильоту, на мене вже чекала насичена програма, з якої п. 1 – відвідати виноробню, і не яку-небудь, а з історією та еталонними винами. У нас це була Chateau Pape Clement. Для поціновувачів вина скажу просто, що потрібно їхати і пробувати, хто у вині розуміється не більше, ніж в будь-якому іншому напої, помилуватися чудовими краєвидами та спробувати хороші вина теж варто. Тут проведуть екскурсію, познайомлять з історією виноробні, покажуть, де зберігаються і витримуються вина, і, безумовно, під час дегустації познайомлять з місцевими винами.

 

Після винного і старовинного Бордо, з його маленькими вуличками, ароматними пекарнями і загадковими архітектурними ансамблями ми вирушили в маленьке містечко в 200 км від Бордо – Осгор.

Осгор

Миле селище на березі Атантікі, яке, безумовно, ні краплі не схоже на наші села, закохує однаковими дахами, будинками, пофарбованими строго від білого до персикового, і зеленню насаджень уздовж всіх будинків і доріг.
Місто прокидається ближче до 11. Починають свою неспішну роботу ресторани, кафе і магазини. Та й куди їм поспішати? Повітря наповнене умиротворенням, а вулиці заповнюються туристами упереміш з місцевими жителями, які не метушяться з фотоапаратами на кожному кроці, а попиваючи прохолодний чай, прямують до океану. Основна розвага тут – це серфінг. Осгор – аналог наших дачних селищ, тільки без грядок з картоплею і капустою, всі ділянки усіяні квітами, кущами і деревами з грамотним ландшафтним дизайном.

 

Обід триває не менше двох годин, а обов'язкові його атрибути – це вино, графин холодної води і кошик свіжого хліба. Ваш офіціант, не особливо поспішаючи, буде нести замовлення, так що залишиться тільки розслабитися і насолоджуватися моментом. Звичайний обід – це рис, киноа або перлотто, свіжі салатні листя, сир, морепродукти або риба. Порції несподівано великі, так що один салат здатний замінити 2-3 звичних страви. На кожному кроці «moules frites» - мідії з картоплею фрі у вершково-часниковому соусі у величезному казані, який одному осилити неможливо, для тих, хто стежить за фігурою – найніжніші севиче, а для любителів солодкого – млинці або вафлі зі всілякими начинками.

В океані можна помітити від маленьких початківців серферів до профі, здалеку все вони нагадують буйки, в очікуванні своєї ідеальної хвилі. Стихія бере своє і лише одиниці з'їжджають впевнено, інших закручує у вирі і випльовує на берег, де вони знову починають гребти вглиб.

Увечері всі влаштовуються на першу лінію ресторанів, де тільки виловлені устриці і ігристе вино починає литися рікою. Устриці подають обов'язково з багетом, маленьким порційних маслом, часточкою лимона і парою соусів.

Через кілька днів в Осгорі ми вирішили поїхати в Біарріц, який знаходиться у півгодини на машині, щоб зустріти наш ідеальний захід сонця.

Біарріц

Якщо Осгор – маленька сестричка-село, то Біарріц, її великий, міський брат-аристократ. Тут білосніжні готелі, спортивні машини, розкішні яхти і лиск на кожному кроці. Туристи товпляться на містку в гонитві за красивим кадром маяка і скелястим берегом міста. Біарріц славиться своїми нескінченними хвилями і є улюбленим місцем для серфінгу. А ближче до 10 вечора всі збираються на довгій набережній в очікуванні заходу сонця, який занурює сонечко в воду, а потім ховає за горизонт, розсіюючи по поверхні воді його червоні промені.

 


Так пролетів тиждень в трьох таких різних і таких прекрасних містах Франції. Свою подорож ми закінчили в Бордо, насолоджуючись ніжними устрицями і сиром, дивлячись на місто з іншого берега Гаронни.

До речі, у Франції найнесмачніша кава, яку мені доводилося куштувати у житті, з 10 кафе, якщо 1 готує каву непогано – це велика удача, не знайшла я жаб'ячих лапок, хоча ескарго ще подекуди можна скуштувати. Зате випічка – на кожному кроці.
Для тих, хто шукає у Франції шаблони і стереотипи, зробити це буде не так вже й просто. Зате те, що тут точно можна знайти – це привітних людей, смачну їжу і ідеальне вино!

Повернуся ще, повернуся знову, повернуся обов'язково!

©Мирослава Луцик
Chief Marketing Officer
Reikartz Hotel Group

Поділитися в: